волюнтарист

ВОЛЮНТАРИ́СТ, а, ч.

1. Послідовник волюнтаризму (у 1, 2 знач.).

В. Липинський вважав, що політичний лідер має бути волюнтаристом, пройнятися макіавеллівською “волею до влади”, а не покладатися на “історичні закони” (з наук. літ.);

В. Вундт відомий в історії психології як волюнтарист (з наук. літ.);

// Прихильник волюнтаризму.

Один з них, що найменував себе Залізняком, називав себе волюнтаристом, європеїстом і писав потайки вірші (У. Самчук);

Один із найвизначніших сучасних поетів і есеїстів Євген Маланюк як волюнтарист бажає нового типу сильної людини (із журн.).

2. Той, хто, маючи вольовий характер, схильний до волюнтаризму (у 3 знач.).

– Із режисером кліпу легко було працювати? – Він дуже авторитарний. Він, як і всі керівники, у неабиякій мірі волюнтарист (з газ.).