1. Словник української мови у 20 томах

воркування

ВОРКУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. воркува́ти.

Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням (М. Рильський);

Зворушений лунким куванням зозуль, воркуванням горлиць та невгомонним солов'їним щебетом, сповнений прозорою блакиттю, навколишній світ здається прекрасною, чарівливою піснею (І. Нижник);

Я припадаю до подушки, і незабаром під слова молитви і воркування закоханих щось починає злегенька погойдувати нашу хату (М. Стельмах);

[Форкіада:] Киньте читанку кохання, Пустотливе воркування (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воркування — воркува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. воркування — -я, с. Дія за знач. воркувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воркування — ВОРКУВА́ННЯ (своєрідні переливчасті звуки, які видають голуби, горлиці), ТУРКОТА́ННЯ (ТУРКОТІ́ННЯ), ТУ́РКІТ. Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням (М. Рильський); Луги розлягалися співами своїх соловейків.. Словник синонімів української мови
  4. воркування — ВОРКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркува́ти. Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням (Рильський, Сад.., 1955, 114); [Форкіада:] Киньте читанку кохання, Пустотливе воркування (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 371). Словник української мови в 11 томах