1. Словник української мови в 11 томах

воркування

ВОРКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркува́ти.

Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням (Рильський, Сад.., 1955, 114);

[Форкіада:] Киньте читанку кохання, Пустотливе воркування (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 371).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воркування — воркува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. воркування — -я, с. Дія за знач. воркувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воркування — ВОРКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркува́ти. Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням (М. Рильський); Зворушений лунким куванням зозуль, воркуванням горлиць та невгомонним солов'їним щебетом, сповнений прозорою блакиттю... Словник української мови у 20 томах
  4. воркування — ВОРКУВА́ННЯ (своєрідні переливчасті звуки, які видають голуби, горлиці), ТУРКОТА́ННЯ (ТУРКОТІ́ННЯ), ТУ́РКІТ. Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням (М. Рильський); Луги розлягалися співами своїх соловейків.. Словник синонімів української мови