ворожнеча
ВОРОЖНЕ́ЧА, і, ж.
Відносини й дії між ким-, чим-небудь, пройняті ворожістю, недоброзичливістю, ненавистю.
Така спірка, така ворожнеча ніколи між ними не втихає, щодня вони за що-небудь та й погризуться (Панас Мирний);
Так, так, зникнуть злидні і зло. Зникне націй ворожнеча (П. Тичина);
Приязнь – куди складніша й відповідальніша, ніж ворожнеча або й просто антипатія (О. Іваненко);
Буває, ворожнеча заходить так далеко, що люди уже не володіють собою (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ворожнеча — ворожне́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ворожнеча — Ворогування, неприязнь, розбрат, чвара, усобиця, усобище, антагонізм, протиборство, протистояння, ненависництво, ворожість; ворожда, ворожнета. Словник синонімів Караванського
- ворожнеча — -і, ж. Відносини й дії між ким-небудь, пройняті ненавистю, недоброзичливістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворожнеча — див. сварка Словник синонімів Вусика
- ворожнеча — ВОРОГУВА́ННЯ (ворожі стосунки), ВОРОЖНЕ́ЧА, ВОРОЖДА́ поет. рідше, ПРОТИСТОЯ́ННЯ, АНТАГОНІ́ЗМ. На зміну державній єдності (Київської Русі) прийшло ворогування удільних князів (О. Довженко); Вже давно між хлопцями точилася ворожнеча (К. Словник синонімів української мови
- ворожнеча — Ворожне́ча, -чі, -чі, -чею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ворожнеча — ВОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. Відносини й дії між ким-небудь, пройняті ненавистю, недоброзичливістю. Така спірка, така ворожнеча ніколи між ними не втихає, щодня вони за що-небудь та й погризуться (Мирний, IV, 1955, 21); Так, так, зникнуть злидні і зло. Зникне націй ворожнеча (Тич., І, 1957, 143). Словник української мови в 11 томах
- ворожнеча — Ворожнеча, -чі ж. = ворожнета. Словник української мови Грінченка