ворожка
ВОРО́ЖКА, и, ж.
1. Жінка, яка ворожить (у 1, 2 знач.); ворожбитка.
Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити: Чи довго їй на сім світі Без милого жити? (Т. Шевченко);
Не знаю, чи ворожки й ворожбити Зуміли те пророцтво розкусити, Але простак до них до того доходився, Що справді майже голим залишився (В. Симоненко);
– Це тобі ворожка наворожила?.. Такої правди в тім ворожінні, як світла в льоху (М. Руденко);
Піддалася [Марія] на вмовляння тьоті і пішла до відомої в Парижі ворожки Жакоб. Кажуть, що вона всім угадує їхню долю (М. Слабошпицький).
2. Те саме, що зна́харка.
– Біжи, Ватю, до ворожки, до баби Чупринихи, нехай одворожить оте лихо! (І. Нечуй-Левицький);
За поясом, на голім тілі, вона носила часник, над яким пошептала ворожка, їй ніщо тепер не зашкодить (М. Коцюбинський);
Він, Стратон, знав столярську справу – від батька навчився, а від матері – ворожки – пізнавати цілющі зела (Р. Іваничук).
Значення в інших словниках
- ворожка — воро́жка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ворожка — -и, ж., заст. 1》 Жінка, яка ворожить (у 1, 2 знач.). 2》 Знахарка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворожка — див. чародій Словник синонімів Вусика
- ворожка — ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКА заст., ЗНА́ТНИ́ЦЯ заст., БА́БА заст., БА́БКА заст., ШЕПТУ́ХА заст., ЗНА́ХОРКА (ЗНА́ХУРКА) рідко. — Пор. 1. ві́дьма. Словник синонімів української мови
- ворожка — Воро́жка, -жки, -жці; воро́жки, -жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ворожка — ВОРО́ЖКА, и, ж., заст. 1. Жінка, яка ворожить (у 1, 2 знач.). Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити: Чи довго їй на сім світі Без милого жити? (Шевч., І, 1963, 58); — Це тобі ворожка наворожила?.. Такої правди в тім ворожінні, як світла в льоху (Руд. Словник української мови в 11 томах
- ворожка — Ворожка, -ки ж. Гадалка, ворожея. У ворожки хліба трошки. Ном. № 231. Ворожка з бісом накладає. Ном. № 232. ум. ворожечка. Словник української мови Грінченка