1. Словник української мови в 11 томах

ворожка

ВОРО́ЖКА, и, ж., заст.

1. Жінка, яка ворожить (у 1, 2 знач.).

Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити: Чи довго їй на сім світі Без милого жити? (Шевч., І, 1963, 58);

— Це тобі ворожка наворожила?.. Такої правди в тім ворожінні, як світла в льоху (Руд., Остання шабля, 1959, 197).

2. Знахарка.

Він дозволяв ворожкам робити з жінкою, що їм забагнеться, аби звести її на ноги (Коцюб., І, 1955, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворожка — воро́жка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ворожка — -и, ж., заст. 1》 Жінка, яка ворожить (у 1, 2 знач.). 2》 Знахарка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворожка — ВОРО́ЖКА, и, ж. 1. Жінка, яка ворожить (у 1, 2 знач.); ворожбитка. Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити: Чи довго їй на сім світі Без милого жити? (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. ворожка — див. чародій Словник синонімів Вусика
  5. ворожка — ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКА заст., ЗНА́ТНИ́ЦЯ заст., БА́БА заст., БА́БКА заст., ШЕПТУ́ХА заст., ЗНА́ХОРКА (ЗНА́ХУРКА) рідко. — Пор. 1. ві́дьма. Словник синонімів української мови
  6. ворожка — Воро́жка, -жки, -жці; воро́жки, -жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ворожка — Ворожка, -ки ж. Гадалка, ворожея. У ворожки хліба трошки. Ном. № 231. Ворожка з бісом накладає. Ном. № 232. ум. ворожечка. Словник української мови Грінченка