1. Словник української мови в 11 томах

ворожнеча

ВОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. Відносини й дії між ким-небудь, пройняті ненавистю, недоброзичливістю.

Така спірка, така ворожнеча ніколи між ними не втихає, щодня вони за що-небудь та й погризуться (Мирний, IV, 1955, 21);

Так, так, зникнуть злидні і зло. Зникне націй ворожнеча (Тич., І, 1957, 143).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворожнеча — ворожне́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ворожнеча — Ворогування, неприязнь, розбрат, чвара, усобиця, усобище, антагонізм, протиборство, протистояння, ненависництво, ворожість; ворожда, ворожнета. Словник синонімів Караванського
  3. ворожнеча — -і, ж. Відносини й дії між ким-небудь, пройняті ненавистю, недоброзичливістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ворожнеча — ВОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. Відносини й дії між ким-, чим-небудь, пройняті ворожістю, недоброзичливістю, ненавистю. Така спірка, така ворожнеча ніколи між ними не втихає, щодня вони за що-небудь та й погризуться (Панас Мирний); Так, так, зникнуть злидні і зло. Словник української мови у 20 томах
  5. ворожнеча — див. сварка Словник синонімів Вусика
  6. ворожнеча — ВОРОГУВА́ННЯ (ворожі стосунки), ВОРОЖНЕ́ЧА, ВОРОЖДА́ поет. рідше, ПРОТИСТОЯ́ННЯ, АНТАГОНІ́ЗМ. На зміну державній єдності (Київської Русі) прийшло ворогування удільних князів (О. Довженко); Вже давно між хлопцями точилася ворожнеча (К. Словник синонімів української мови
  7. ворожнеча — Ворожне́ча, -чі, -чі, -чею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ворожнеча — Ворожнеча, -чі ж. = ворожнета. Словник української мови Грінченка