вороняччя
ВОРОНЯ́ЧЧЯ, я, с., розм.
Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1.
Веселилось вороняччя Над шляхетськими костями (А. Малишко);
Налітала на споживу галич, вороняччя їжі припасла (Н. Забіла);
Зграя голодного вороняччя влаштувала над його тілом свій моторошний бенкет (О. Авраменко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вороняччя — вороня́ччя іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- вороняччя — -я, с., розм. Збірн. до ворон I 1) і ворона 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вороняччя — Вороня́ччя, -ччя, -ччю, -ччям (зб.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вороняччя — ВОРОНЯ́ЧЧЯ, я, с., розм. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Веселилось вороняччя Над шляхетськими костями (Мал., З книги життя, 1938, 104); Налітала на споживу галич, вороняччя їжі припасло (Забіла, У.. світ, 1960, 166). Словник української мови в 11 томах