1. Словник української мови в 11 томах

вороняччя

ВОРОНЯ́ЧЧЯ, я, с., розм. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1.

Веселилось вороняччя Над шляхетськими костями (Мал., З книги життя, 1938, 104);

Налітала на споживу галич, вороняччя їжі припасло (Забіла, У.. світ, 1960, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вороняччя — вороня́ччя іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вороняччя — -я, с., розм. Збірн. до ворон I 1) і ворона 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вороняччя — ВОРОНЯ́ЧЧЯ, я, с., розм. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Веселилось вороняччя Над шляхетськими костями (А. Малишко); Налітала на споживу галич, вороняччя їжі припасла (Н. Забіла); Зграя голодного вороняччя влаштувала над його тілом свій моторошний бенкет (О. Авраменко). Словник української мови у 20 томах
  4. вороняччя — Вороня́ччя, -ччя, -ччю, -ччям (зб.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)