воронів

ВО́РОНІВ, нова, нове.

1. Прикм. до во́рон¹ 1.

Сам отаман Шведь вирізнявся з-посеред інших козаків хіба тільки тим, що був у майже новому жупані, мав хвацько закручену чуприну, чорну, мов воронове крило (Добр., Очак. розмир, 1965, 64).

2. Кольором схожий на ворона; чорний.

З-під барвистої тюбетейки вибивалися кільця воронового волосся (Панч, На калин. мості, 1965, 196).