1. Словник української мови в 11 томах

ворота

ВОРО́ТА, ріт, мн.

1. Проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають; брама.

Близько хата, де дівчина ворота одчинить (Шевч., І, 1951, 7);

При вході до кожного дворища стояли дві липи, між якими прив’язані були гарно плетені в усякі узори ворота (Фр., VI, 1951, 27);

Цукроварня маленька, будинків небагато, і величезна стіна з залізними воротами (Ю. Янов., І, 1958, 125);

*Образно. А ти, галицький Осмомисле Ярославе!.. Дунайські ворота зачиняєш (Мирний, V, 1955, 271);

В дротах було все поле перекопське. Розтягнувшись майже на одинадцять верст у довжину, вал перетинав перешийок від моря до моря, наглухо закриваючи північні ворота до Криму (Гончар, II, 1959, 388);

// Затвори шлюзів, які затримують воду на певному рівні.

Розкриваються останні ворота шлюзу: переді мною Хортиця і величава дуга греблі Дніпрогесу (Довж., ІІ, 1959, 65);

// Вузький прохід, по якому йдуть судна між скелями, мілинами і т. ін.

∆ Тріумфа́льні воро́та — архітектурна споруда у вигляді арки, збудована на честь якої-небудь знаменної події і т. ін.

◊ Ні в тин ні в воро́та, ірон.: а) нікуди не годиться.

— А мій уже давно там [на війні], — сказав Духнович, батько якого був військовий лікар.. — Один оце я тільки — ні в тин ні в ворота… (Гончар, Людина.., 1960, 14);

б) недоречно, не до ладу (сказати).

2. Точно визначена частина поля спортивної команди, яку вона захищає, граючи у футбол і т. ін. з іншою командою.

Хлопці грали у футбола. Воротарем був Василь… М’яч летів просто на ворота (Донч., IV, 1957, 184);

Існує такий спортивний вислів: гра в одні ворота. Його можна почути, коли одна футбольна команда значно поступається силою перед іншою і не може стримати атак суперника (Веч. Київ, 14.ІІ 1961, 4).

3. анат. Місце входу до органа або виходу з органа нервових волокон, кровоносних і лімфатичних судин.

Ворота легенів; Ворота печінки.

4. мед. Місце проникнення інфекції в організм.

Той орган або ту тканину, через які хвороботворні мікроби проникають в організм, називають вхідними воротами (Підручник дезинф., 1953, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворота — «рот»[ І, 287] [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. ворота — Брама, уроч. врата, діал. (здебільшого плетені) ліса. Словник синонімів Полюги
  3. ворота — воро́та множинний іменник Орфографічний словник української мови
  4. ворота — мн., брама, в'їзд, ур. врата; (тріюмфальні) арка; ворітця, ворітечка. Словник синонімів Караванського
  5. ворота — [ворота] воур'іт, д. -ротам/-рот'ам, ор. воур'іт'мие/вор'іт'ми/-ротамие, м. (на) -ротах/ -рот'ах Орфоепічний словник української мови
  6. ворота — -ріт, мн. 1》 Проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають; брама. Золоті ворота. || Затвори шлюзів, які затримують воду на певному рівні. || Вузький прохід, що ними йдуть судна між скелями, мілинами і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ворота — ВОРО́ТА, рі́т, мн. 1. Проїзд або прохід в огорожі між будівлями, деревами і т. ін., а також ворітниці, що його закривають; брама. Близько хата, де дівчина ворота одчинить (Т. Словник української мови у 20 томах
  8. ворота — Ворота зачинеш, а людям рота ні. Мовчати нікого не присилуєш. Де ворота скирпливі, там баби сварливі. Насмішка із сварливих жінок. Для бідного кожні ворота замкнені. Його ніхто у себе не хоче витати. Лежить за ворітьми, до гори чобітьми. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. ворота — (-ріт) мн:, крим. Жіночі ґеніталії. БСРЖ, 107; СЖЗ, 28; ЯБМ, 192. Словник жарґонної лексики української мови
  10. ворота — I арка, брама, ворітечка, ворітця Фразеологічні синоніми: міська брама (іст.); міські ворота (т.с.); тріумфальна арка; тріумфальні ворота; футбольні ворота; шлюзні ворота II див. перешкода Словник синонімів Вусика
  11. ворота — не в ті воро́та заї́хати. Зробити, сказати не те, що треба, не так, як треба. Не в ті ворота заїхали. Пустіть! (А. Головко); — Ну що ви таке говорите! Щось не в ті ворота заїхали зі своїми висновками (З усн. мови). ні в тин ні (ані́) в воро́та. Фразеологічний словник української мови
  12. ворота — ВОРО́ТА, БРА́МА, ВРАТА́ заст. уроч., ВОРІ́ТТЯ діал.; КО́ВО́РОТ заст., КО́ЛО́ВОРОТ заст. (ворота на вихідних вулицях села). Зінька побігла ворота відчиняти (А. Словник синонімів української мови
  13. ворота — Воро́та, -рі́т, -рі́тьми́, на воро́тях Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. ворота — (ст.слов. < давньопрусської) 1. Великий отвір для проїзду на огороджені подвір'я, садибу, парк, що закриваються стулками. Виконувалися з дерева чи металу, могли бути суцільними або ажурними. Архітектура і монументальне мистецтво