ворота

воро́та

іт, мн.

1》 Проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають; брама. Золоті ворота.

|| Затвори шлюзів, які затримують воду на певному рівні.

|| Вузький прохід, що ними йдуть судна між скелями, мілинами і т. ін.

Повітряні (морські, сухопутні і т. ін.) ворота — про аеропорт, автовокзал, залізничну станцію, річковий або морський порт (перен.).

Тріумфальні ворота — архітектурна споруда у вигляді арки, збудована на честь якої-небудь знаменної події і т. ін.

Царські ворота — середні двері в церковному іконостасі.

2》 Точно визначена частина поля спортивної команди, яку вона захищає, граючи у футбол і т. ін. з іншою командою.

3》 анат. Місце входу до органа або виходу з органа нервових волокон, кровоносних і лімфатичних судин. Ворота легенів. Ворота печінки.

4》 мед. Місце проникнення інфекції в організм.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворота — «рот»[ І, 287] [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. ворота — Брама, уроч. врата, діал. (здебільшого плетені) ліса. Словник синонімів Полюги
  3. ворота — воро́та множинний іменник Орфографічний словник української мови
  4. ворота — мн., брама, в'їзд, ур. врата; (тріюмфальні) арка; ворітця, ворітечка. Словник синонімів Караванського
  5. ворота — [ворота] воур'іт, д. -ротам/-рот'ам, ор. воур'іт'мие/вор'іт'ми/-ротамие, м. (на) -ротах/ -рот'ах Орфоепічний словник української мови
  6. ворота — ВОРО́ТА, рі́т, мн. 1. Проїзд або прохід в огорожі між будівлями, деревами і т. ін., а також ворітниці, що його закривають; брама. Близько хата, де дівчина ворота одчинить (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. ворота — Ворота зачинеш, а людям рота ні. Мовчати нікого не присилуєш. Де ворота скирпливі, там баби сварливі. Насмішка із сварливих жінок. Для бідного кожні ворота замкнені. Його ніхто у себе не хоче витати. Лежить за ворітьми, до гори чобітьми. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. ворота — (-ріт) мн:, крим. Жіночі ґеніталії. БСРЖ, 107; СЖЗ, 28; ЯБМ, 192. Словник жарґонної лексики української мови
  9. ворота — I арка, брама, ворітечка, ворітця Фразеологічні синоніми: міська брама (іст.); міські ворота (т.с.); тріумфальна арка; тріумфальні ворота; футбольні ворота; шлюзні ворота II див. перешкода Словник синонімів Вусика
  10. ворота — не в ті воро́та заї́хати. Зробити, сказати не те, що треба, не так, як треба. Не в ті ворота заїхали. Пустіть! (А. Головко); — Ну що ви таке говорите! Щось не в ті ворота заїхали зі своїми висновками (З усн. мови). ні в тин ні (ані́) в воро́та. Фразеологічний словник української мови
  11. ворота — ВОРО́ТА, БРА́МА, ВРАТА́ заст. уроч., ВОРІ́ТТЯ діал.; КО́ВО́РОТ заст., КО́ЛО́ВОРОТ заст. (ворота на вихідних вулицях села). Зінька побігла ворота відчиняти (А. Словник синонімів української мови
  12. ворота — Воро́та, -рі́т, -рі́тьми́, на воро́тях Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. ворота — ВОРО́ТА, ріт, мн. 1. Проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають; брама. Близько хата, де дівчина ворота одчинить (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  14. ворота — (ст.слов. < давньопрусської) 1. Великий отвір для проїзду на огороджені подвір'я, садибу, парк, що закриваються стулками. Виконувалися з дерева чи металу, могли бути суцільними або ажурними. Архітектура і монументальне мистецтво