1. Словник української мови у 20 томах

ворітця

ВОРІ́ТЦЯ, тець, мн.

Зменш. до воро́та 1.

Хиляться ворітця – упали (П. Чубинський);

Ганя з Ясем бачили в вікно, як гості одчиняли ворітця, як йшли по доріжці, роздивляючись на всі боки (І. Нечуй-Левицький);

Заскрипіли ворітця, і почулося, як хтось до двора пішов, побренькуючи шаблею і острогами (Б. Лепкий);

Дівчина вже хотіла ступити на зелененьке, як мох, хоч і засмічене клаптями газет і трісками подвір'я, та в останню мить пройшла мимо похилених ворітець (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворітця — ворі́тця множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. ворітця — -тець, мн. Зменш.-пестл. до ворота 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворітця — див. ворота Словник синонімів Вусика
  4. ворітця — Ворі́тця, -рі́тець, -рі́тцям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ворітця — ВОРІ́ТЦЯ, тець, мн. Зменш.-пестл. до воро́та 1. Хиляться ворітця — упали (Чуб., V, 1874, 170); Вона пропустила нас у ворітця і присунула їх за нами, накинувши липовий зашморг на стояна (Досв., Вибр., 1959, 422). Словник української мови в 11 томах
  6. ворітця — Ворітця, -тець мн. 1) ум. отъ ворота. 2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця. Рк. Макс. Словник української мови Грінченка