1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

ворітця

Ворі́тця, -рі́тець, -рі́тцям

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворітця — ворі́тця множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. ворітця — -тець, мн. Зменш.-пестл. до ворота 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворітця — ВОРІ́ТЦЯ, тець, мн. Зменш. до воро́та 1. Хиляться ворітця – упали (П. Чубинський); Ганя з Ясем бачили в вікно, як гості одчиняли ворітця, як йшли по доріжці, роздивляючись на всі боки (І. Словник української мови у 20 томах
  4. ворітця — див. ворота Словник синонімів Вусика
  5. ворітця — ВОРІ́ТЦЯ, тець, мн. Зменш.-пестл. до воро́та 1. Хиляться ворітця — упали (Чуб., V, 1874, 170); Вона пропустила нас у ворітця і присунула їх за нами, накинувши липовий зашморг на стояна (Досв., Вибр., 1959, 422). Словник української мови в 11 томах
  6. ворітця — Ворітця, -тець мн. 1) ум. отъ ворота. 2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця. Рк. Макс. Словник української мови Грінченка