1. Орфографічний словник української мови

ворітця

ворі́тця

множинний іменник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворітця — -тець, мн. Зменш.-пестл. до ворота 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ворітця — ВОРІ́ТЦЯ, тець, мн. Зменш. до воро́та 1. Хиляться ворітця – упали (П. Чубинський); Ганя з Ясем бачили в вікно, як гості одчиняли ворітця, як йшли по доріжці, роздивляючись на всі боки (І. Словник української мови у 20 томах
  3. ворітця — див. ворота Словник синонімів Вусика
  4. ворітця — Ворі́тця, -рі́тець, -рі́тцям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ворітця — ВОРІ́ТЦЯ, тець, мн. Зменш.-пестл. до воро́та 1. Хиляться ворітця — упали (Чуб., V, 1874, 170); Вона пропустила нас у ворітця і присунула їх за нами, накинувши липовий зашморг на стояна (Досв., Вибр., 1959, 422). Словник української мови в 11 томах
  6. ворітця — Ворітця, -тець мн. 1) ум. отъ ворота. 2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця. Рк. Макс. Словник української мови Грінченка