1. Словник української мови у 20 томах

воскобійник

ВОСКОБІ́ЙНИК, а, ч.

Той, хто витоплює віск із вощини.

Якраз і тарани вродились, І воскобійники явились (І. Котляревський);

Воскобійники, які були вільними козаками, селилися виключно в балках, біля річок, утворюючи козацькі хутори, де жили й хазяйнували незалежно (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воскобійник — воскобі́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. воскобійник — -а, ч. Той, хто добуває віск із вощини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воскобійник — ВОСКОБІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто добуває віск із вощини. Якраз і.. воскобійники явились (Котл., І, 1952, 234). Словник української мови в 11 томах
  4. воскобійник — Воскобійник, -ка м. Воскобойникъ, воскобой и хозяинъ воскобойни. Словник української мови Грінченка