1. Словник української мови у 20 томах

воскувати

ВОСКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

Натирати, намащувати або просочувати що-небудь воском; вощити.

Сидів [Митро] коло лави проти вікна, обклався старим шкураттям, воскував нитки на дратву і бісився, як пес (В. Стефаник);

Підлоги миємо.., воскуємо й чистимо, а без пороху таки не обійдеться (Б. Лепкий);

Щоб капронова нитка не плуталася при нанизуванні на неї бісеру, її воскують, а потім знімають надлишок воску (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воскувати — воскува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. воскувати — -ую, -уєш, недок., перех. Натирати, намазувати або просочувати що-небудь воском. Воскувати підлогу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воскувати — Воскува́ти, -ку́ю, -ку́єш; воску́й, -ку́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. воскувати — ВОСКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Натирати, намазувати або просочувати що-небудь воском. Воскувати підлогу. Словник української мови в 11 томах
  5. воскувати — Воскува́ти, -ку́ю, -єш гл. Вощить. Словник української мови Грінченка