впадати

ВПАДА́ТИ¹ (УПАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПА́СТИ (УПА́СТИ), впаду́, впаде́ш, док.

1. перев. недок. Вливатися, втікати в річку, море, озеро і т. ін.

Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро (Леся Українка);

Є на світі потік Бистрець, що впадає в Ріку – так тут звуть Черемош (Г. Хоткевич);

І в Борисфен задумливо впадає якась незнана грекові ріка (Л. Костенко);

Ой ти, Дніпро-брате, скажи мені правду. Ох скільки у тебе річок упало? (П. Чубинський);

// розм., рідко. Пролягати, вести кудись, у щось (перев. про дорогу, стежку і т. ін.).

Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в зелений луг, чи у поле? (Сл. Гр.);

Дорога впала у зарослий верболозом рукавчик, перестрибнула коріння та сухий хмиз і різко звернула вбік, уздовж пересохлого русла (В. Дрозд);

// перев. док., заст. Потрапляти в певні несприятливі обставини.

Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати І спати на волі (Т. Шевченко);

// розм., рідко. Вбігати, входити, потрапляти куди-небудь.

Руфін одчиняє хвіртку, в неї впадає центуріон з вояками (Леся Українка);

– Мусимо тікати зараз, повзком.., поки не впадемо в лісову гущавину (І. Франко).

2. перев. док. Ввалюватися, западати всередину (про очі, щоки і т. ін.).

Три ночі Не спала [генеральша]; впали карі очі. Засохли губи (Т. Шевченко);

Була ще вона з себе дуже хороша, хоч як змарніла, і очі впали (Марко Вовчок).

3. у що, перен. Набувати певного стану.

– Не впадайте в тугу та в одчай! (І. Нечуй-Левицький);

Меланя характеру була лагідного, ніколи в гнів не впадала (Ю. Смолич);

Усе склалося якось так до ладу, що близькі, дивившись на нього, не впали ні в скорботу, ні в розпач (О. Довженко);

Знесиленого Мар'яна жінки повели в другу половину хати, щоб там хоч трохи відпочив. Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття (М. Стельмах);

// Схилятися до чогось неправильного, дивного в поглядах, у поведінці.

Тим часом Сухобрус старівся і впадав у містицизм (І. Нечуй-Левицький).

Підо́зра па́дає / впаде́ див. підо́зра.

◇ (1) Впада́ти / впа́сти в го́лову (на ду́мку) кому – хто-небудь, думаючи про щось, додумується до чого-небудь або здогадується про щось.

Конгресменам, що виколисували атомний вибух у Аламогордо, і в голови не впадало, що ця новина не була власне несподіваною для .. делегації (Н. Рибак);

Тоді Мартосі впало на думку взяти й Дарку з собою до двора на роботу (Леся Українка);

Очевидно, молодик аніскільки не сумнівається в своєму праві робити тут усе, що тільки впаде йому в буйну голову (Ю. Шовкопляс);

(2) Впада́ти / впа́сти в дити́нство – втрачати здоровий глузд, діяти, міркувати, поводитися несерйозно, нерозумно.

– Я не дозволяю говорити зі мною в такому тоні. – Ви впадаєте в дитинство, – відповів Тірсен. – Це старечий маразм (В. Собко);

Глібові дивно було вислуховувати батькові просторікування, що скидалися на маячіння коли не психічно хворої, то людини, яка на старості впала в дитинство (П. Кочура);

(3) Впада́ти (вдаря́тися) / впа́сти (вда́ритися) в кра́йнощі (в кра́йність) <�Вдава́тися (дохо́дити) / вда́тися (дійти́) до кра́йнощів (до кра́йності)> – виявляти, мати надмірність у чому-небудь, перевищувати міру в чомусь.

– Хто в нас у цеху вчиться? – запитав сам себе Матвій Денисович, впадаючи у другу крайність (В. Собко);

В екстремальній ситуації важливо не піддаватися паніці, не метушитися, впадаючи в крайнощі (із журн.);

В таку крайність ударилися ті молоді люди з властивою всім малоосвіченим людям категоричністю (І. Франко);

До крайнощів, як то кажуть, не дійшло. Але .. наші хлопці не одмовили собі в приємності побешкетувати з радощів (Ю. Яновський);

Це дивне створіння, яке ми бачили у Вер'єрі таким самовпевненим, погордливим, тепер вдалося до іншої крайності – його скромність доходила до безглуздя (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля);

(4) Впада́ти / впа́сти в непа́м'ять – втрачати свідомість; непритомніти.

Мені здалося, що се вона почала впадати в непам'ять, але вона була притомна (Леся Українка);

Йому так стало прикро, що хотілося впасти знов у непам'ять, .. до болю заплющив очі, але свідомість уже не покидала його (П. Козланюк);

(5) Впада́ти / впа́сти в па́м'яті кому – хто-небудь запам'ятовує щось; запам'ятовуватися.

Добре йому впали у пам'яті і той вечір весни молодої, і навіть та квіточка бузкова, що, пахуча, розгорталася в темному вечорі (Марко Вовчок);

(6) Впада́ти (вхо́дити) / впа́сти (увійти́) в гріх – робити що-небудь заборонене певними етичними нормами.

Пана гетьмана ніхто не спокушує ламати присяги, і ми, старшини, теж не мислимо впадати в такий гріх (М. Лазорський);

Коли ж ти увійшла в гріх, дам карбованця, щоб до якоїсь чаклунки сходила (М. Стельмах);

(7) Впада́ти (па́дати, врі́зуватися) / впа́сти (врі́затися) в ду́шу чию, кому і без дод. – справляти глибоке враження, надовго лишаючись у пам'яті.

Лиш ронять краплю віти кленів змоклих, А паровоза крик і місяця димок Впадають в душу на життя, на вічність (Л. Первомайський);

– Вчіться, любіть свою школу, своє село, свою Батьківщину, – падали слова старої вчительки в дитячі душі (М. Зарудний);

Як впало йому .. в душу, що в Овручі погано людям жити, то як наче зернятко яке прийнялося (Марко Вовчок);

З мене всі сміялися, називали мене селюком, і це слово врізалося в мою душу болючіше, ніж кінчик батога у голі плечі (О. Чорногуз);

Так же ловко одягнувся [юнак], що й не впізнала б, якби образ його навіки в мою душу не врізався (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса);

(8) Впада́ти (рідше па́дати) / впа́сти в о́ко (в о́чі, у ві́чі):

а) (кому) хто-небудь помічає, бачить, звертає увагу на когось, на щось.

Байдуже ніхто не міг пройти повз Оверка, усім пада в око розкішний паруб'яга (К. Гордієнко);

Ксеня непомітно забилася в середину колони, – аби змішатися з людьми, не впадати в око вартовим (С. Голованівський);

Хоч би дрантя якесь натягла на себе, щоб не впадати відразу в ненажерливі очі тим супостатам (О. Сизоненко);

На одному [магазині], крайньому від базару, ще впала Давидові в очі афіша. Сьогодні буде виставлена “Хмара” (А. Головко);

б) траплятися кому-небудь, натрапляти на щось, бачити щось (про що-небудь підходяще).

Я палкий аматор морфології рослин. От і збираю все, що в око впаде (Я. Качура);

в) бути особливо помітним; виділятися чим-небудь.

Мідні одвірки падали в око, і міддю бляховані двері рипіли (М. Зеров);

Взагалі треба сказати, що і в Парижі, і скрізь у Франції впадала в око та дбайливість, із якою ставляться французи до пам'ятників старовини (М. Рильський);

Та й зовнішністю не впадав [Шкурупій] у вічі: невисокий, світло-русявий, спокійний в рухах (Ю. Бедзик);

г) подобатися кому-небудь.

[Захарко:] Тобто тобі ні одна дівчина не впадала в око?! [Василь:] Мені всі дівки однакові! (М. Кропивницький);

І сама я безвинно жду неминучої смерті тільки за те, що я впала князеві в очі, припала йому до вподоби (І. Нечуй-Левицький);

(9) Впада́ти / впа́сти у ву́ха (у ву́хо) кому – хто-небудь чує, помічає або відчуває на слух щось.

Всі співали, .. каліченою німецькою, щось ніби псалми чи гімни, граматичні неоковирності навіть мені впадали у вухо (Ю. Андрухович);

Погана слава про її шинок .. ходила серед мирославської жіноти, навіть Явдосі нині щось у вуха впало (О. Ільченко);

(10) Впа́сти у ле́жу, рідко – злягти, захворіти.

[Іваниха:] Він .. як мене хомнув по голові, то я трохи в лежу не впала (Л. Мартович);

(11) Не впа́сти в гріх – варто, можна, треба було б зробити що-небудь, оскільки нічого не трапиться (про безкарну або неосудливу можливість здійснення чого-небудь).

– Ну, хоч подивіться .. Подивитися ж можна, у гріх не впадете (Панас Мирний);

Коли б і заглянув, не впав би в гріх (М. Стельмах);

Па́дати / впа́сти в оча́х див. па́дати;

Па́дати (спада́ти) / впа́сти на го́лову див. па́дати;

Розпада́тися (па́дати) / розпа́стися (впа́сти) пра́хом (на прах, у прах) див. розпада́тися¹;

Се́рце впа́ло до п'ят <�Се́рце опини́лося в п'я́тах> див. се́рце;

Се́рце па́дає (обрива́ється) / впа́ло (обірва́лося) див. се́рце;

Як (мов, ні́би і т. ін.) грім з [я́сно́го] не́ба впав див. грім;

(12) Як у о́ко впав зі сл. схожий – дуже, точно, абсолютно.

Дочка в неї уродилася схожа, – як у око впала, – на того чумака-кремеза, що ото її батька покійного питав (Марко Вовчок).

ВПАДА́ТИ² див. упада́ти¹.