впадати
ВПАДА́ТИ¹ (УПАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПА́СТИ (УПА́СТИ), впаду́, впаде́ш, док.
1. перев. недок. Вливатися, втікати в річку, море, озеро тощо.
Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро (Л. Укр., III, 1952, 185);
Є на світі потік Бистрець, що впадає в Ріку — так тут звуть Черемош (Хотк., II, 1966, 350);
Ой ти, Дніпро-брате, скажи мені правду. Ох скільки у тебе річок упало? (Чуб., V, 1874, 1013);
// розм., рідко. Пролягати, вести кудись, у щось (про дорогу і т. ін.).
Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в зелений луг, чи у поле? (Сл. Гр.);
// заст. Потрапляти в певні обставини.
Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати І спати на волі (Шевч., І, 1951, 349);
// розм., рідко. Вбігати, проникати, потрапляти куди-небудь.
Руфін одчиняє хвіртку, в неї впадає центуріон з вояками (Л. Укр., II, 1951, 423);
— Мусимо тікати зараз, повзком.., поки не впадемо в лісову гущавину (Фр., VIII, 1952, 367).
◊ Впа́ло у ву́ха кому — стало відомим комусь про щось.
Погана слава про її шинок.. ходила серед мирославської жіноти, навіть Явдосі нині щось у вуха впало (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 354);
Впа́сти в го́лову — з’явитися, виникнути в голові (про думку).
Довго сидів Олександр Іванович над журналом. І раптом розсміявся: йому в голову впала чудова думка (Шовк., Інженери, 1956, 289);
Впада́ти (впа́сти) в о́ко (в о́чі, у ві́чі) кому: а) привертати чию-небудь увагу.
Найхутше впадало всякому в очі його грубе карчило [потилиця] (Март., Тв., 1954, 224);
Зразу ж впадала в око культурна обробка землі (Смолич, І, 1958, 55);
б) (перев. док.) подобатися комусь.
Вутанька Гуслиста з першого дня впала юнакові в око (Гончар, Новели, 1954, 123).
2. перев. док. Ввалюватися, западати всередину (про очі, щоки і т. ін.).
Три ночі Не спала [генеральша]; впали карі очі. Засохли губи (Шевч., II, 1953, 224);
Була ще вона з себе дуже хороша, хоч як змарніла, і очі впали (Вовчок, І, 1955, 253).
3. у що, перен. Набувати певного стану.
— Не журіться й не впадайте в тугу надаремно (Н.-Лев., IV, 1956, 305);
На зиму [їжаки] впадають у сплячку і просипаються весною (Звірі.. Карпат.., 1952, 12);
Усе склалося якось так до ладу, що близькі, дивившись на нього, не впали ні в скорботу, ні в розпач (Довж., І, 1958, 57);
// Схилятися до чогось неправильного в поглядах, у поведінці.
Тим часом Сухобрус старівся і впадав у містицизм (Н.-Лев., І, 1956, 394);
— Хто в нас у цеху вчиться? — запитав сам себе Матвій Денисович, впадаючи у другу крайність (Собко, Біле полум’я, 1952, 270).
◊ Впада́ти (впа́сти) в гнів — злоститися, сердитися, гніватися.
Меланя характеру була лагідного, ніколи в гнів не впадала (Смолич, Мир.., 1958, 40);
Впа́сти в гріх — зробити щось заборонене певними етичними законами.
— Ну, хоч подивіться.. Подивитися ж можна, у гріх не впадете (Мирний, III, 1954, 280);
Впада́ти (впа́сти) в істе́рику — виявляти у вчинках і в поведінці крайню неврівноваженість, збудженість.
Прошу тебе, вмов головну актрису,.. щоб вона не передавала куті меду, себто, щоб не впадала занадто в істерику (Л. Укр., V, 1956, 204).
ВПАДА́ТИ² див. упада́ти¹.
Значення в інших словниках
- впадати — Впада́ти: — вдиратися, вбігати [23] — раптово вбігати, вриватися, атакувати [52] Словник з творів Івана Франка
- впадати — впада́ти 1 дієслово недоконаного виду вливатися; вбігати, проникати, потрапляти куди-небудь; набувати певного стану впада́ти 2 дієслово недоконаного виду падати, занепадати Орфографічний словник української мови
- впадати — [ўпадатие] = упадати -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- впадати — I (упадати), -аю, -аєш, недок., впасти (упасти), впаду, впадеш, док. 1》 перев. недок.Вливатися, втікати в річку, море, озеро тощо. || розм., рідко. Пролягати, вести кудись, у щось (про дорогу і т. ін.). || заст. Потрапляти в певні обставини. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- впадати — ВПАДА́ТИ¹ (УПАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПА́СТИ (УПА́СТИ), впаду́, впаде́ш, док. 1. перев. недок. Вливатися, втікати в річку, море, озеро і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- впадати — Вторгатися, вламуватися, входити Словник застарілих та маловживаних слів
- впадати — вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Фразеологічний словник української мови
- впадати — ВПАДА́ТИ (УПАДА́ТИ), ВЛИВА́ТИСЯ (УЛИВА́ТИСЯ), ВПЛИВА́ТИ (УПЛИВА́ТИ), ВТІКА́ТИ (УТІКА́ТИ) рідше. — Док.: впа́сти (упа́сти), вли́тися (ули́тися), вплисти́ (уплисти́), втекти́ (утекти́). Словник синонімів української мови