вражда
ВРАЖДА́, и́, ж., ц.-с.
Ворожнеча.
Не буде добра, як між своїми вражда (прислів'я);
Дух наш веселиться, Як вороги один одного гублять І про свою вражду між мусульманством трублять (П. Куліш);
Приїхав, Зоринко, сказати, що вини моєї в Боривоєвій смерті немає, тож і вражди між тобою і мною не може бути (Д. Міщенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me