вростати

ВРОСТА́ТИ¹ (УРОСТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВРОСТИ́ (УРОСТИ́), ту́, те́ш, док.

1. Рости в глиб чого-небудь.

Хміль, березка чіплялись за його [бузку] тонкі гілки, лізли угору, спускалися униз, уростали у землю і знову піднімалися вгору (Панас Мирний);

На крутих схилах .. міцно вростали в глиняний ґрунт розлогі дубки (О. Десняк);

На тому стирчаку ще десь узялись ялини; вони вросли в зазубні і стирчать голі, без гілля (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Органічно входити в кого-, що-небудь.

Я розглядаю ніжну лінію шиї, м'який виріз на грудях .. Знаю, що пальці у рукавичках – як пелюстки троянди. Все воно укладається в мене, вростає, наче роками я його бачив і милував (М. Коцюбинський);

Кожний великий поет тому великий, що коріння його страждань і блаженства глибоко вросли в ґрунт суспільності й історії (А. Малишко);

Аня стримано зітхнула .. Слова старої матері вростали в її свідомість швидко і чіпко (І. Рябокляч).

3. перен. Заглиблюватися в землю, у сніг; осідати.

Перед ними [палацами] безсило горбився і вростав у землю грибом старовинний замок (З. Тулуб);

З підвітряного боку негайно ж виростали замети снігу, і машини щільно вростали в ті замети (Іван Ле).

◇ (1) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] врости́ в зе́млю <�Аж врости́ в зе́млю>:

а) завмерти, заклякнути на місці від великої несподіванки, сильного хвилювання, страху і т. ін.

Юра Мольфар стояв по той бік вориння і дивився на неї. Вона хотіла крикнуть на нього – і не могла... Намагалась втекти – і вросла в землю (М. Коцюбинський);

В повітрі смужкою блиснула шабля, і жінка з переляку зіщулилась, вросла в землю (М. Стельмах);

б) (зі сл. стояти, зупинитися і т. ін.) нерухомо або раптово.

Саїд Алі стояв немов уріс у землю (Іван Ле);

І раптом, як перед проваллям, вороний дрібно затупотів і зупинився, немов у землю вріс (М. Сиротюк);

в) стати дуже низьким, малим; зменшитися.

Сестра – то була мала, а то, од братового добра, аж у землю вросла (Номис);

Село велике й багате. Дві церкви, одна мурована, висока, друга дерев'яна й давня сильне [сильно], аж у землю вросла й похилилась (Марко Вовчок).

ВРОСТА́ТИ² див. уроста́ти¹.