1. Словник української мови у 20 томах

вручений

ВРУ́ЧЕНИЙ (УРУ́ЧЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до вручи́ти 1.

Один сувенір і справді лишився не вручений (О. Чорногуз);

У грамоті тільки раз, і то на початку, згадувався Виговський, що йому по смерті Хмельницького всі справи вручені, далі ж грамота була крутійська, її можна було притулити до будь-якого “новообраного” гетьмана (Ю. Мушкетик);

// вру́чено, безос. пред.

Слава Аллаху, що хоч в останню мить усе вияснилося і листа буде вручено за призначенням (В. Малик);

Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою (Конституція України).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вручений — вру́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вручити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вручений — ВРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вручи́ти 1. Урядові нагороди були вручені групі вчителів шкіл Київської області (Рад. Укр., 20.III 1949, 1). Словник української мови в 11 томах