вручення
ВРУ́ЧЕННЯ (УРУ́ЧЕННЯ), я, с.
Дія за знач. вручи́ти 1.
Зараз під цим дном лежали дві перепустки, приготовані Тамарою для вручення Кирилу Васильовичу (А. Хижняк);
Немовби то було десь на іншiй планетi – i випускний вечiр з врученням атестатiв, i кримська подорож, i квiтуюча рожами дорога на Каховку (О. Гончар);
На вручення грамоти я не поїхав: незручно почувався б серед тих, хто вже опублікував простирадла нарисів та репортажів (А. Михайленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вручення — вру́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вручення — -я, с. Дія за знач. вручити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вручення — ВРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. вручи́ти 1. Зараз під цим дном лежали дві перепустки, приготовані Тамарою для вручення Кирилу Васильовичу (Хижняк, Тамара, 1959, 121). Словник української мови в 11 томах