врівень
ВРІ́ВЕНЬ (УРІ́ВЕНЬ), присл.
На одному рівні (у поєднанні з прийм. “з” або з ім. у род. в.).
Врівень з хатами стоять страшенні снігові баби (Панас Мирний);
У вікно, що врівень із землею, крізь тюлеву завісочку видно залите передвечірнім сонцем асфальтове подвір'я (В. Винниченко);
Він стрілу приклав до тетиви, Підвівши лук урівень голови (М. Бажан);
// У рівноцінному становищі, не відстаючи від кого-, чого-небудь.
Те, що вона прийшла сьогодні раніше за інших на роботу, сталося внаслідок внутрішньої потреби .. Це ставило її врівень з усіма іншими, робило її справжньою робітницею (Л. Первомайський);
Він сходив на могилу, а думав про те, що йому все не щастить випробувати до кінця власну відвагу, прислужитися товариству, стати врівень з іншими товаришами куреня (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- врівень — врі́вень прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- врівень — ВРІВЕНЬ (УРІВЕНЬ), ВРІВНІ (УРІВНІ) присл. На одному рівні (в поєднанні з прийм. "з", рідше з іменником у родовому відмінку); в рівноцінному становищі, не відстаючи. Вікна були врівень з тротуаром (О.Донченко); Ріс ромен із тином урівень (М. Літературне слововживання
- врівень — (урівень), присл. На одному рівні (у поєднанні з прийм. "з" або з ім. у род. в.). || У рівноцінному становищі, не відстаючи від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- врівень — див. урівень Словник синонімів Вусика
- врівень — Врі́вень, врі́вні з чим, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- врівень — ВРІ́ВЕНЬ (УРІ́ВЕНЬ), присл. На одному рівні (у поєднанні з прийм. з або з ім. у род. в.). Врівень з хатами стоять страшенні снігові баби (Мирний, III, 1954, 8); Він стрілу приклав до тетиви, Підвівши лук урівень голови (Бажан, II, 1947, 209)... Словник української мови в 11 томах