1. Орфографічний словник української мови

врівень

врі́вень

прислівник

незмінювана словникова одиниця

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. врівень — ВРІВЕНЬ (УРІВЕНЬ), ВРІВНІ (УРІВНІ) присл. На одному рівні (в поєднанні з прийм. "з", рідше з іменником у родовому відмінку); в рівноцінному становищі, не відстаючи. Вікна були врівень з тротуаром (О.Донченко); Ріс ромен із тином урівень (М. Літературне слововживання
  2. врівень — (урівень), присл. На одному рівні (у поєднанні з прийм. "з" або з ім. у род. в.). || У рівноцінному становищі, не відстаючи від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. врівень — ВРІ́ВЕНЬ (УРІ́ВЕНЬ), присл. На одному рівні (у поєднанні з прийм. “з” або з ім. у род. в.). Врівень з хатами стоять страшенні снігові баби (Панас Мирний); У вікно, що врівень із землею... Словник української мови у 20 томах
  4. врівень — див. урівень Словник синонімів Вусика
  5. врівень — Врі́вень, врі́вні з чим, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. врівень — ВРІ́ВЕНЬ (УРІ́ВЕНЬ), присл. На одному рівні (у поєднанні з прийм. з або з ім. у род. в.). Врівень з хатами стоять страшенні снігові баби (Мирний, III, 1954, 8); Він стрілу приклав до тетиви, Підвівши лук урівень голови (Бажан, II, 1947, 209)... Словник української мови в 11 томах