врівень
ВРІ́ВЕНЬ (УРІ́ВЕНЬ), присл. На одному рівні (у поєднанні з прийм. з або з ім. у род. в.).
Врівень з хатами стоять страшенні снігові баби (Мирний, III, 1954, 8);
Він стрілу приклав до тетиви, Підвівши лук урівень голови (Бажан, II, 1947, 209);
// У рівноцінному становищі, не відстаючи від кого-, чого-небудь.
Те, що вона прийшла, сьогодні раніше за інших на роботу, сталося внаслідок внутрішньої потреби.. Це ставило її врівень з усіма іншими, робило її справжньою робітницею (Перв., Материн. хліб, 1960, 180);
Вона [українська радянська література] йшла врівень з життям, відображаючи героїчну працю і боротьбу народу за побудову комуністичного суспільства (Іст. укр. літ., II, 1956, 348).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- врівень — врі́вень прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- врівень — ВРІВЕНЬ (УРІВЕНЬ), ВРІВНІ (УРІВНІ) присл. На одному рівні (в поєднанні з прийм. "з", рідше з іменником у родовому відмінку); в рівноцінному становищі, не відстаючи. Вікна були врівень з тротуаром (О.Донченко); Ріс ромен із тином урівень (М. Літературне слововживання
- врівень — (урівень), присл. На одному рівні (у поєднанні з прийм. "з" або з ім. у род. в.). || У рівноцінному становищі, не відстаючи від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- врівень — ВРІ́ВЕНЬ (УРІ́ВЕНЬ), присл. На одному рівні (у поєднанні з прийм. “з” або з ім. у род. в.). Врівень з хатами стоять страшенні снігові баби (Панас Мирний); У вікно, що врівень із землею... Словник української мови у 20 томах
- врівень — див. урівень Словник синонімів Вусика
- врівень — Врі́вень, врі́вні з чим, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)