всувати
ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ), а́ю, а́єш, ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСУ́НУТИ (УСУ́НУТИ), ну, неш, док., що.
1. Уводити, вкладати, всаджувати щось у середину чого-небудь; впихати.
Катерина присуває до шафи крісло, всуває руку в посуд і пальці її намацують метал (Ірина Вільде);
Дворецький тупав на нього ногою, пес то ховався, то знов голову всував у двері (Б. Лепкий);
Упоперек же і не кажи її [хворостину] всунути у світлицю, бо .. довга була (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. перев. док. Непомітно або насильно дати щось кому-небудь у руки; втиснути.
– Їжте, їжте, не сумнівайтесь, – припрошує Мар'ян і невміло всовує кусень в червоні пальці дукача (М. Стельмах);
Усунули [гроші] мені в руку та й годі (Панас Мирний);
Дружина [голови] .. всунула свого серпа Павлові в руки (Іван Ле).
Значення в інших словниках
- всувати — всува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- всувати — (усувати), -аю, -аєш і всовувати (усовувати), -ую, -уєш, недок., всунути (усунути), -ну, -неш, док., перех. 1》 Уводити, вкладати, всаджувати щось усередину чого-небудь; впихати. 2》 розм. Те саме, що взувати. 3》 перев. док. Непомітно або насильно дати щось кому-небудь у руки; втиснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- всувати — див. устромляти Словник синонімів Вусика
- всувати — ВЗУВА́ТИ (УЗУВА́ТИ) (надівати на ноги взуття), НАЗУВА́ТИ, ОЗУВА́ТИ розм., НАТЯГА́ТИ розм., НАТЯ́ГУВАТИ розм., ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ) розм., ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ) розм. — Док.: взу́ти (узу́ти), назу́ти, озу́ти розм. натягну́ти (натягти́) розм. Словник синонімів української мови
- всувати — ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ), а́ю, а́єш і ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСУ́НУТИ (УСУ́НУТИ), ну, неш, док., перех. 1. Уводити, вкладати, всаджувати щось у середину чого-вебудь; впихати. Словник української мови в 11 томах