всуватися
ВСУВА́ТИСЯ (УСУВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, ВСО́ВУВАТИСЯ (УСО́ВУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВСУ́НУТИСЯ (УСУ́НУТИСЯ), нуся, нешся, док.
1. Сунучись, в'їжджати куди-небудь.
Санки тихенько всунулись у двір (І. Нечуй-Левицький);
// розм. Тихо, непомітно входити куди-небудь.
Я трошки відхиляю двері, так тільки-тільки, і всовуюсь (І. Микитенко);
Дарка всувається в клас з похнюпленою головою (Ірина Вільде);
// розм. Просуватися, пропихатися в середину чого-небудь.
Ленько усунувся троха дальше в гущавину молодих вишень (І. Франко);
За хвилину у двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям (М. Коцюбинський).
2. тільки недок. Пас. до всува́ти, всо́вувати.
Перед стартом усі ілюмінатори було закрито внутрішніми віконницями, металічними заслінками, які всувалися поміж двома шарами товстого органічного скла (В. Владко);
Йому всовувалася в руки палиця, і він, спираючись на неї, звівся (Валерій Шевчук).
Значення в інших словниках
- всуватися — всува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- всуватися — (усуватися), -аюся, -аєшся і всовуватися (усовуватися), -уюся, -уєшся, недок., всунутися (усунутися), -нуся, -нешся, док. Сунучись, в'їжджати куди-небудь. || розм. Просуватися, пропихатися всередину чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- всуватися — ВСУВА́ТИСЯ (УСУВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся і ВСО́ВУВАТИСЯ (УСО́ВУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВСУ́НУТИСЯ (УСУ́НУТИСЯ), нуся, нешся, док. Сунучись, в’їжджати куди-небудь. Санки тихенько всунулись у двір (Н.-Лев., II, 1956, 67); // розм. Словник української мови в 11 томах