втирати

ВТИРА́ТИ¹ (УТИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВТЕ́РТИ (УТЕ́РТИ), втру, втреш, док., що, у що.

Розмазуючи, розтираючи негусту речовину по поверхні, змушувати її просочуватися в середину чогось.

– Легким шаром ви втираєте на ніч її [помаду] в лице (М. Коцюбинський);

Весело, з жартами приймали [будівельники] першу бетонерку з цементною рідиною і старанно й жваво втирали її у твердий бетон давньої кладки (Г. Коцюба).

◇ (1) Вте́рти / втира́ти но́са кому:

а) засвідчити або довести свою перевагу над ким-небудь.

Була у них дочка-одиначка, .. та така клепана на язик, гостра та розумна, .. хоч кому носа втре (з казки);

Мамина правда, що не пасує в будній день парадувати в шовковій хустині. Але й Ольжина правда, що треба декому тою хустиною носа втерти! (Ірина Вільде);

Прилюдно втреш носа комусь із них, зацитувавши при нагоді щось таке, як, скажімо, указ Петра Першого від 9 квітня 1709 року (О. Гончар);

б) перевершити кого-небудь у чомусь.

– От стріляє, бісова дитина, – не зміг стримати свого захоплення Сахно, – всім нам носа втерла (В. Собко);

– А тепер вони [молодь, жінки] ще й нам носа утруть. Їм почесть почала снитись, навіть ордени. Не бачив, яке жито моя жінка з Шевченком вирощують! (М. Стельмах);

Взявшись дружно, без лементу та ґвалту відремонтували занехаяну молотарку і тепер втирають носа зарозумілим хутірським очкурам (О. Гончар);

в) присадити, спинити кого-небудь у його діях, висловлюваннях і т. ін.

[Рогач:] Ну ж, юнаки! Орда б вас полонила, татарва б вас подавила! .. [Глоба:] Та невже ж нема такого, котрий втре носа хвалькові? (М. Кропивницький);

Вчителеві .. утерли носа: коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському (С. Васильченко);

– Спасибі Володимирові Корякові, який заступився за Паніва, утер носа розперезаним критиканам (В. Минко);

г) покарати, провчити кого-небудь.

Тут розні [різні] душі походжали, Все думали та все гадали, Куда-то за гріхи їх впруть, Чи в рай їх пустять веселитись, Чи, може, в пекло пошмалитись І за гріхи їм носа втруть (І. Котляревський);

– Ось ми вам хутко втремо носа: Іван Мартинович уже під Ніженем [Ніжином]; навчить .. вас пановати [панувати] (П. Куліш);

– Ти чого оступаєшся за своєю жінкою? – крикнув він на Карпа. – Коли хочеш, то я й тобі носа втру (І. Нечуй-Левицький);

(2) Вте́рти (нате́рти) ма́ку (часнику́) кому – побити, суворо покарати кого-небудь.

– Іч, який... – чого захотів!? Я зараз як втру тобі часнику, то надовго забудеш про театри (М. Стельмах);

– Меланіє! – озивається Дмитро і повертає дівчину до дійсності. – Хочеш, я зараз вернуся назад і натру маку тому лобуреві, з яким щойно розминулися (П. Гуріненко);

За нові його [кавалера] вибрики я такого йому втру маку, що навіки відхочеться йому женихатися (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);

(3) Втира́ти сльо́зи (слі́зоньки) – плакати з горя.

Слізоньки втирає [Катерина], Бо дівчата на вулиці Без неї співають (Т. Шевченко);

– Сама знайшла собі страшну смерть, помагаючи людям. Господи, як жаль бідної доброї Соломії, – говорили молодиці, вертаючись з кладовища з бабою Зінькою та втираючи сльози (І. Нечуй-Левицький).

ВТИРА́ТИ² див. утира́ти¹.