вуалювання
ВУАЛЮВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. вуалюва́ти 2, 3.
Інколи дописувачі, боячись звинувачень у перебільшенні масштабів голоду, вдавалися до певного вуалювання ситуації (із журн.);
Якісний знімок сонця можна отримати без вуалювання фотоплівки безпосередньо після його сходу або перед його заходом (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вуалювання — вуалюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вуалювання — -я, с. Дія за знач. вуалювати. Великий тлумачний словник сучасної мови