1. Словник української мови у 20 томах

вугляр

ВУГЛЯ́Р, а́, ч.

1. заст. Людина, яка випалює деревне вугілля.

Лісоруби та вуглярі, солевари й мисливці, сірома й люди багатші .. поспішали на Січ (О. Ільченко);

Тут на полянці була хижа вугляра, котрий палив з дерева вугіль (А. Калин);

Приязні вуглярі насипали дядькові цілий міх дзвінкого та легкого дубового вугілля (Ю. Логвин).

2. рідко. Те саме, що шахта́р.

На старім донецькім полі гнівно бились два світи: вуглярі смаглявочолі і володарі-кати (М. Упеник);

І швидко строчить зброя вугляра, січе і ріже поклади [вугілля] (С. Голованівський);

* У порівн. – Годі вже дуріти. Вимийся, Полікарпе, та будемо снідати. Бач, як зашмарувався, наче вугляр (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вугляр — вугля́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вугляр — -а, ч. 1》 Людина, що випалює деревне вугілля. 2》 Те саме, що шахтар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вугляр — ШАХТА́Р (той, хто працює в шахті), ГІРНИ́К, ВУГЛЯ́Р, ВУГЛЕКО́П заст. (робітник вугільної шахти). Де з чорним золотом і крейдою вагони, веселі шахтарі на зміну швидко йдуть (В. Сосюра); Я іду по вулиці Шахтарській — Навкруги знайомі, земляки:.. Словник синонімів української мови
  4. вугляр — Вугля́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м, -ре! -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вугляр — ВУГЛЯ́Р, а́, ч. 1. Людина, що випалює деревне вугілля. А тут на полянці була хижа вугляра, котрий палив з дерева вугіль (Калин, Закарп. казки, 1955, 125); Лісоруби та вуглярі, солевари й мисливці, сірома й люди багатші.. поспішали на Січ (Ільч., Козацьк. Словник української мови в 11 томах
  6. вугляр — Вугляр, -ра м. Угольщикъ. Словник української мови Грінченка