1. Словник української мови у 20 томах

вудій

ВУДІ́Й, я́, ч., розм.

Те саме, що вудка́р.

[Влас:] Простудився, через те тепер і риби не ходжу вудити. І тепер сила вудіїв сидить на березі, а я дома (М. Кропивницький);

Парцюня з таким виразом на обличчі, який буває у того вудія риби, у якого зірветься короп із гачка вудки, ще з мить посидів, а потім устав, укрутив лямпу [лампу] і вийшов надвір (Т. Осьмачка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вудій — вуді́й іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. вудій — РИБА́ЛКА (людина, яка займається рибальством), РИБОЛО́В, РИБА́К, РИБОЛО́ВЕЦЬ розм., РИБА́Р розм.; ВУДКА́Р, ВУДІ́Й, ВУДИ́ЛЬНИК (той, хто ловить рибу вудкою). Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю. Словник синонімів української мови
  3. вудій — ВУДІ́Й, я, ч., розм. Те саме, що вудкар. [Влас:] І тепер сила вудіїв сидить на березі, а я дома (Кроп., II, 1958, 320). Словник української мови в 11 томах