1. Словник української мови у 20 томах

вузько

ВУ́ЗЬКО.

Присл. до вузьки́й.

Чисте та привітне село здаля здається вам і тісним, і вонючим – з дворів несе хлівами, по вулицях трусько та вузько (Панас Мирний);

Созінов, вискочивши з машини, прямує дорогою, що вузько лягла поміж болотом та яром (М. Стельмах);

Польова лінія вузько гнала через горби (Б. Харчук);

Журнал у нас сірий, нецікавий, нудний! .. все це без конкретного прицілу, безадресно, вузько (О. Бердник);

* Образно. Для неї [Мотрі] хата, навіть найрозкішніша, – це клітка, в котрій серцю вузько (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вузько — ву́зько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вузько — Присл. до вузький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вузько — Ву́зько, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вузько — ВУ́ЗЬКО. Присл. до вузьки́й. Чисте та привітне село здаля здається вам і тісним, і вонючим — з дворів несе хлівами, по вулицях трусько та вузько (Мирний, IV, 1955, 321). Словник української мови в 11 томах
  5. вузько — Вузько нар. Узко. ум. вузенько, вузесенько. Словник української мови Грінченка