вузький

ВУЗЬКИ́Й, а́, е́; вищ. ст. ву́жчий.

1. Який має невелику ширину; протилежне широкий.

В вузькій щілині між кипарисами сміялося море свіжим, іскристим усміхом (Леся Українка);

Євмен Жлукто, дебелий довгорукий дядько з косими вузькими очима.., потягнувся через стіл до зерна (Д. Бедзик);

До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке (Л. Костенко);

// Менший за шириною, тісніший, ніж потрібно, бажано.

– Ніяк не влізу в прокляте крісло, таке вузьке! (І. Нечуй-Левицький);

Напинаючи на свої дебелі плечі вузький халат, Марківна тихенько попередила Катю: – Поли тільки підбери (Б. Антоненко-Давидович).

2. перен. Який має дуже обмежені можливості, неширокі межі.

Я звів до вузького мінімуму стосунки з ближніми (В. Підмогильний);

Вузький підхід народовців виключав можливість порушувати суспільні проблеми, виступати проти уряду, взагалі займатися політикою (з наук.-попул. літ.);

// Який охоплює небагато або небагатьох.

Українська еліта – це досить вузький, динамічний, рухливий за своїм складом прошарок людей (з публіц. літ.);

// Позбавлений широких поглядів, замкнутий у колі особистих інтересів; обмежений.

Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого, егоїстичного боярства, що живе тільки для себе, для своїх вузьких класових інтересів, – з нижчим, біднішим класом народу (М. Коцюбинський);

Іванів світ був вузький, близький до тваринного (Ю. Збанацький);

// Пов'язаний з певною галуззю; спеціальний.

В нижчеподаній статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови, обмежуюсь лише кількома вузькими, як мені здається, пунктами (М. Рильський);

– Про особисті якості людей, з якими ви зіткнулися, не будемо говорити: вони службовці вузької галузі – і цим сказано все (М. Стельмах).

3. лінгв. Який вимовляється з невеликим розкриттям рота (про голосні звуки).

Відповідно до кута опущення нижньої щелепи розрізняються відкриті (широкі) і закриті (вузькі) голосні: відкритими є голосні а, е, о, закритими – і, у, и (з навч. літ.).