вузький

ВУЗЬКИ́Й, а́, е́.

1. Який має невелику ширину; протилежне широкий.

В вузькій щілині між кипарисами сміялося море свіжим, іскристим усміхом (Л. Укр., III, 1952, 599);

Євмен Жлукто, дебелий довгорукий дядько з косими вузькими очима.., потягнувся через стіл до зерна (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 6);

// Менший за шириною, тісніший, ніж потрібно, бажано.

— Ніяк не влізу в прокляте крісло, таке вузьке! (Н.-Лев., І, 1956, 126);

І звівся [С. М. Кіров], натягнувши вузьке пальто на плечі, В руці портфель потертий (Бажан, І, 1946, 256).

2. перен. Який має дуже обмежені можливості, неширокі межі.

Буржуазні відносини стали занадто вузькими, щоб вмістити створене ними багатство (Комун. маніф., 1947, 20);

// Який охоплює небагато або небагатьох.

Наша робота — не для вузького кола любителів красного письменства. Наша творчість належить народові (Літ. газ., 12.I 1962, 1);

// Позбавлений широких поглядів, замкнутий у колі особистих інтересів; обмежений.

Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого, егоїстичного боярства, що живе тільки для себе, для своїх вузьких класових інтересів, — з нижчим, біднішим класом народу (Коцюб., III, 1956, 39);

Деякі люди доброї волі, але вузького погляду, стали підкопуватися під програму (Фр., XVI, 1955, 128);

Іванів світ був вузький, близький до тваринного (Збан., Сеспель, 1961, 279);

// Пов’язаний з певною галуззю; спеціальний.

Точність перекладу [електронною машиною] .. виявляється достатньою для спеціальної літератури з вузької галузі (Наука.., 9, 1959, 19);

В нижчеподаній статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови, обмежуюсь лише кількома вузькими, як мені здається, пунктами (Рильський, III, 1956, 63).

3. лінгв. Який вимовляється з невеликим розкриттям рота (про голосні звуки).

Вузьке переднє і теж дуже характерне для розглядуваної системи голосних (Курс сучасної укр. літ. мови, I, 1951, 161).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вузький — (недостатньо широкий) тісний, куций, (з вузьким світоглядом) обмежений, недалекий, вузькоглядний, (з недостатньою освітою) однобічний, примітивний, (негативно) вузьколобий, (про розум) курячий. Словник синонімів Полюги
  2. вузький — вузьки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. вузький — Неширокий; (світогляд) обмежений, (- галузь науки) спеціальний; вузенький, вузесенький, вузісінький. Словник синонімів Караванського
  4. вузький — [вуз'кий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  5. вузький — -а, -е. 1》 Який має невелику ширину; прот. широкий. || Менший за шириною, тісніший, ніж потрібно, бажано. 2》 перен. Який має дуже обмежені можливості, неширокі межі. || Який охоплює небагато або небагатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вузький — ВУЗЬКИ́Й, а́, е́; вищ. ст. ву́жчий. 1. Який має невелику ширину; протилежне широкий. В вузькій щілині між кипарисами сміялося море свіжим, іскристим усміхом (Леся Українка); Євмен Жлукто, дебелий довгорукий дядько з косими вузькими очима.. Словник української мови у 20 томах
  7. вузький — вузьке́ мі́сце, перев. чого, в чому, на чому. Найбільш слабка, відстала ділянка в чомусь, що потребує зусиль, посиленої уваги і т. ін. Дмитро знав добре роботу — на фрезерних верстатах, знав і вузькі місця цієї професії (П. Фразеологічний словник української мови
  8. вузький — ВУЗЬКИ́Й (з невеликою шириною), НЕШИРО́КИЙ, УЗЬКИ́Й заст. — Йду додому стежкою вузькою (В. Сосюра); Річка Біла неширока (Г. Хоткевич); Ломицький вийшов по узьких сходах нагору (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  9. вузький — Вузьки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вузький — Вузький, -а, -е Узкій. Туди ввійти — широкі ворота, а відтіль — вузькі. Ном. № 7352. ум. вузенький, вузесенький. Словник української мови Грінченка