вуйцьо

ВУ́ЙЦЬО, я, ч., діал.

Пестл. до ву́йко.

Ми напосілися на нього – чого він подався аж так далеко? – А мене вуйцьо забрав. – Який вуйцьо? – Він прийшов і каже: пішли до мене, я тобі дам дуже гарні іграшки, а ти мені дай зайчика (Ю. Винничук);

Юлько Торба, або ж просто вуйцьо Юлік, її вуйко по маминій лінії, був людиною душевною (Л. Дереш).