вулканізатор
ВУЛКАНІЗА́ТОР, а, ч.
1. Те саме, що вулканіза́торник.
Проклинаючи на чім світ стоїть і таку їзду, і вулканізаторів.., Мирон почав припасовувати домкрата (Ю. Збанацький).
2. Речовина (сірка, селен, іноді пероксиди), яка в поєднанні з каучуком дає гуму.
Для поліпшення властивостей гуми до її складу, крім каучуку, додають вулканізатори, зміцнювачі, пластифікатори, барвники, стабілізатори та інші компоненти (з навч. літ.).
3. Апарат для ремонту велосипедних, автомобільних гумових камер і покришок.
Водій сходив у майстерню близького села Горностайполя, проте безрезультатно: ні вулканізатора, ні запасної камери не знайшов (А. Михайленко);
До завтрашньої рибалки мусили завулканізувати камеру, шмат сирої гуми і латка лежали на миснику, вулканізатор напохваті, розкочегарюй, латай (Є. Пашковський).
Значення в інших словниках
- вулканізатор — вулканіза́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вулканізатор — -а, ч., тех. 1》 Робітник, який займається вулканізацією. 2》 Речовина, яка в поєднанні з каучуком дає гуму. 3》 Казан, у якому вулканізують дрібні каучукові вироби. 4》 Спеціальні лещата з електропідігрівачем для вулканізації автомобільних шин та камер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вулканізатор — вулканіза́тор 1. Апарат для ремонту велосипедних, автомобільних гумових камер і покришок. 2. Металевий котел для вулканізації дрібних каучукових предметів. Словник іншомовних слів Мельничука
- вулканізатор — ВУЛКАНІЗА́ТОР, а, ч., техн. 1. Робітник, який займається вулканізацією. Проклинаючи на чім світ стоїть і таку їзду, і вулканізаторів.., Мирон почав припасовувати домкрата (Збан., Переджнив’я, 1960, 80). 2. Речовина, яка в поєднанні з каучуком дає гуму. Словник української мови в 11 томах