1. Словник української мови у 20 томах

вуркаган

ВУРКАГА́Н (УРКАГА́Н), а, ч., розм.

Безпритульна, неохайно вдягнена людина, яка живе з дрібного грабіжництва.

Ще хлопчиськом у поїзді мене побили якісь вуркагани (П. Автомонов);

Зовні хлопчик нічим не нагадував вуркагана (О. Гончар);

* У порівн. Поїхав я у Західну .. на даху товарного вагона, наче уркаган який (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуркаган — вуркага́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. вуркаган — -а, ч., розм. Безпритульна, неохайно вдягнена людина, яка живе з дрібного грабіжництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вуркаган — (-а) ч. 1. крим. Літній, досвідчений злодій, який має авторитет у злочинному світі. БСРЖ, 614; СЖЗ, 104. // Зухвалий злодій, професіонал. Як в парламенті: чи ти там вуркаган, чи нобеліанець — різниці немає ніякої, як почнуть голосувати (Б. Словник жарґонної лексики української мови
  4. вуркаган — ВУРКАГА́Н, а, ч., розм. Безпритульна, неохайно вдягнена людина, яка живе з дрібного грабіжництва. Зараз перед ним стояли не вуркагани, грабіжники, а самураї, фашисти (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 97); Зовні хлопчик нічим не нагадував вуркагана (Гончар, Таврія.., 1957, 50). Словник української мови в 11 томах