1. Словник української мови у 20 томах

вутлий

ВУ́ТЛИЙ (рідше У́ТЛИЙ), а, е.

1. Який не є надійним знаряддям пересування (про човен і т. ін.); неміцний, благенький.

Крихітна їхня степова комуна нагадувала вутле суденце в розбурханому морі (Ю. Яновський);

Вдвох на вутлому поромі Дін ми з ним перепливли (Л. Первомайський);

Утлу шлюпку кидало з хвилі на хвилю, несамовито жбурляло в прірву (В. Кучер);

Посуд був такий вутлий на вигляд, що до нього й пучкою страшно торкнутися (Є. Гуцало);

// Який має непривабливий вигляд; старий, потертий, убогий.

Під пахвою він тримав вутлий, засмальцьований парусиновий портфель (І. Кириленко);

– За вівцями походити днину нелегко, а ще коли не дуже ситий і одежина на тобі утла. Звісно, батрацьке щастя... (В. Гжицький);

Адже оті трухляві білі колони, що стоять біля ґанку, напевно було задумано, щоб якось поліпшити зовнішній вигляд вутлого особняка... (М. Чабанівський);

– Млин вутлий, старий, подме вітер – скрипить (Григорій Тютюнник).

2. розм. Якому чогось не вистачає; слабий, недорозвинутий.

[Полковник:] Що це ти, доню, сьогодня [сьогодні] якась вутла? [Марина:] Голова трохи болить (М. Кропивницький);

Так без роси, на спеці у пустині І хиріє, і в'яне вутлий цвіт! (М. Старицький);

– Тут люди, бачиш, якісь вутлі, тонкошкірі (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вутлий — ву́тлий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вутлий — (човен) неміцний, благенький, благий; (одяг) старий потертий, убогий; (цвіт) слабий, кволий, хирлявий, хиренний. хирявий, недорозвинений, немічний. Словник синонімів Караванського
  3. вутлий — 1. хирлявий, хирявий, хиренний, хирий, хирний, див. безсильний, чахлий, утлий 2. дирявий, дрантивий, непридатний, нікчемний, поганий, старенний, трухлий, трухлявий Словник чужослів Павло Штепа
  4. вутлий — -а, -е. 1》 Який не є надійним знаряддям пересування (про човен тощо); неміцний, благенький. || Який має непривабливий вигляд; старий, потертий, убогий. 2》 розм. Якому чогось бракує; слабий, недорозвинутий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вутлий — див. слабий Словник синонімів Вусика
  6. вутлий — СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ... Словник синонімів української мови
  7. вутлий — ВУ́ТЛИЙ, а, е. 1. Який не є надійним знаряддям пересування (про човен тощо); неміцний, благенький. Крихітна їхня степова комуна нагадувала вутле суденце в розбурханому морі (Ю. Янов., І, 1958, 510); Вдвох на вутлому поромі Дін ми з ним перепливли (Перв. Словник української мови в 11 томах