вушко
ВУ́ШКО (У́ШКО), а, с.
1. Зменш.-пестл. до ву́хо 1, 3, 4.
Я учу Оксаночку грати на фортепіано, бо вона має добрі вушка (Леся Українка);
В траві дзвенять коники, ворушаться ховрашки, миготять вушками (І. Нечуй-Левицький);
Шубка в Лени тепла, біла, шапка з вушками униз (П. Тичина);
Різноманітну величину мали бойківські дерев'яні подвійні посудини – “двійнята”, з'єднані зверху одним, досить великим округлим вушком (з наук.-попул. літ.);
Чоботи зв'язав [Іван] за вушка ремінцем і перекинув через грушеву палицю (П. Колесник).
2. Отвір у голці, через який просиляють нитку.
– Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоїть і досі не метена? – Та вже ж бачу, .. – обізвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко (І. Нечуй-Левицький);
Зір, як в орла: сам засиляє нитку в вушко (О. Гончар);
// Отвір у пристрої, механізмі, в який що-небудь вставляється.
Болти для кріплення гірлянд ізоляторів застосовуються тільки із завареним вушком (з навч. літ.);
На лівому кінці головної балки жатки є гак, який вільно входить у вушко рами молотарки (з газ.).
3. перев. мн. Маленькі вареники із яловичиною, які варяться в юшці, бульйоні тощо.
Дуже популярною стравою є борщ український з вушками і з квасолею (із журн.).
Значення в інших словниках
- вушко — ву́шко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вушко — -а, с. 1》 Зменш.-пестл. до вухо 1), 3), 4). 2》 Отвір у голці, крізь який просилюють нитку. || Отвір у пристрої, механізмі, в який що-небудь вставляється. 3》 перев. мн. Варенички з яловичиною, що варяться в юшці, бульйоні тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вушко — (-а) с. Словник жарґонної лексики української мови
- вушко — див. отвір Словник синонімів Вусика
- вушко — пролі́зти (пройти́) крізь ву́шко го́лки. Зробити щось неймовірне, винятково складне. Наш Іван, коли хочеш знати, і крізь вушко голки пролізе (Д. Бедзик). Фразеологічний словник української мови
- вушко — Ву́шко, -ка, -ку; ву́шка, ву́шок у́шко і ву́шко, -ка, -ку; (в)у́шка, (в)у́шок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вушко — ВУ́ШКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до ву́хо 1, 3, 4. Я учу Оксаночку грати на фортепіано, бо вона має добрі вушка (Л. Укр., V, 1956, 85); В траві дзвенять коники, ворушаться ховрашки, миготять вушками (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- вушко — Вушко, -ка с. 1) ум. отъ вухо. у мене аж ушки засміялись. — сдѣлалось очень радостно. Г. Барв. 281. 2) мн. Вареники съ говядиной, варимые въ супѣ. 3) Часть шкафи. (см. шкафа). Шух. I. 253. Словник української мови Грінченка