вушко

Значення в інших словниках

1. вушко — ву́шко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. вушко — -а, с. 1》 Зменш.-пестл. до вухо 1), 3), 4). 2》 Отвір у голці, крізь який просилюють нитку. || Отвір у пристрої, механізмі, в який що-небудь вставляється. 3》 перев. мн. Варенички з яловичиною, що варяться в юшці, бульйоні тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вушко — ВУ́ШКО (У́ШКО), а, с. 1. Зменш.-пестл. до ву́хо 1, 3, 4. Я учу Оксаночку грати на фортепіано, бо вона має добрі вушка (Леся Українка); В траві дзвенять коники, ворушаться ховрашки, миготять вушками (І. Словник української мови у 20 томах
4. вушко — див. отвір Словник синонімів Вусика
5. вушко — пролі́зти (пройти́) крізь ву́шко го́лки. Зробити щось неймовірне, винятково складне. Наш Іван, коли хочеш знати, і крізь вушко голки пролізе (Д. Бедзик). Фразеологічний словник української мови
6. вушко — Ву́шко, -ка, -ку; ву́шка, ву́шок у́шко і ву́шко, -ка, -ку; (в)у́шка, (в)у́шок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вушко — ВУ́ШКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до ву́хо 1, 3, 4. Я учу Оксаночку грати на фортепіано, бо вона має добрі вушка (Л. Укр., V, 1956, 85); В траві дзвенять коники, ворушаться ховрашки, миготять вушками (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
8. вушко — Вушко, -ка с. 1) ум. отъ вухо. у мене аж ушки засміялись. — сдѣлалось очень радостно. Г. Барв. 281. 2) мн. Вареники съ говядиной, варимые въ супѣ. 3) Часть шкафи. (см. шкафа). Шух. I. 253. Словник української мови Грінченка