вушко

ВУ́ШКО, а, с.

1. Зменш.-пестл. до ву́хо 1, 3, 4.

Я учу Оксаночку грати на фортепіано, бо вона має добрі вушка (Л. Укр., V, 1956, 85);

В траві дзвенять коники, ворушаться ховрашки, миготять вушками (Н.-Лев., III, 1956, 314);

Шубка в Лени тепла, біла, шапка з вушками униз (Тич., II, 1957, 322);

Чоботи зв’язав [Іван] за вушка ремінцем і перекинув через грушеву палицю (Кол., Терен.., 1959, 94).

∆ Ведме́же ву́шко див. ведме́жий.

2. Отвір у голці, через який просилюють нитку.

— Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоїть і досі не метена? — Та вже ж бачу,.. — обізвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко (Н.-Лев., II, 1956, 240);

Зір, як в орла: сам засиляє нитку в вушко (Гончар, Таврія.., 1957, 303);

// Отвір у пристрої, механізмі, до якого що-небудь вставляється.

Болти для кріплення гірлянд ізоляторів застосовуються тільки із завареним вушком (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 31);

На лівому кінці головної балки жатки є гак, який вільно входить у вушко рами молотарки (Зерн. комбайни, 1957, 34).

◊ Пролі́зти (пройти́) крізь ву́шко го́лки — зробити, вчинити щось неймовірне, дуже складне для здійснення.

3. перев. мн. Варенички з яловичиною, які варяться в юшці, бульйоні тощо.

Дуже популярними стравами.. є борщ український з вушками, .. з квасолею (Укр. страви, 1957, 20).