1. Словник української мови у 20 томах

вщепити

ВЩЕПИ́ТИ (УЩЕПИ́ТИ), вщеплю́, вще́пиш; мн. вще́плять; док., що, у що, рідше у чому, зах.

Прищепити.

Він був правдивим хрестом для матері, котра ніяк не могла йому вщепити в голову своїх правил чемності (І. Франко);

Людина була прекрасною так довго, доки не вщепила в своє серце гидку отруту, що їй ім'я: жадоба багатства, заздрість, злоба (Мирослав Ірчан);

Святі засновники монаших чинів дуже старалися вщепити в серцях своїх духовних дітей живу і глибоку набожність до Божої Матері (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вщепити — вщепи́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. вщепити — (ущепити), вщеплю, вщепиш; мн. вщеплять; док., перех., у що, зах. Прищепити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вщепити — ПРИЖИВЛЯ́ТИ (ПРИЖИ́ВЛЮВАТИ) (приєднувати до тканини живого організму іншу тканину з метою прирощення), ПІДСА́ДЖУВАТИ мед.; ЩЕПИ́ТИ, ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ (ПРИЩЕПЛЯ́ТИ рідше), ОЧКУВА́ТИ спец. (пагін або бруньку однієї рослини на іншу). — Док. Словник синонімів української мови
  4. вщепити — ВЩЕПИ́ТИ (УЩЕПИ́ТИ), вщеплю́, вще́пиш; мн. вще́плять; док., перех., у що, зах. Прищепити. Він був правдивим хрестом для матері, котра ніяк не могла йому вщепити в голову своїх правил чемності (Фр. Словник української мови в 11 томах