вщепити

ПРИЖИВЛЯ́ТИ (ПРИЖИ́ВЛЮВАТИ) (приєднувати до тканини живого організму іншу тканину з метою прирощення), ПІДСА́ДЖУВАТИ мед.; ЩЕПИ́ТИ, ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ (ПРИЩЕПЛЯ́ТИ рідше), ОЧКУВА́ТИ спец. (пагін або бруньку однієї рослини на іншу). — Док.: приживи́ти, підсади́ти, прищепи́ти, защепи́ти діал. ущепи́ти (вщепи́ти) діал. Як мало хто, опанувала вона мистецтво приживляти (чубуки винограду), плекати їх, оберігати та вирощувати (О. Гончар); А чи не можна підсадити на хворе око шматок слизової, взятої у померлої людини? (з журналу); Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький); Он ту яблуневу гілку, де снігу замети білі, Ти сам щепив із сусідом (А. Малишко).

ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ (ПРИЩЕПЛЯ́ТИ рідше) (виховувати в когось певні навички, почуття, риси характеру тощо); СІ́ЯТИ (перев. серед багатьох). — Док.: прищепи́ти, защепи́ти діал. ущепи́ти (вщепи́ти) діал. посі́яти. Змалку прищеплювали Кошарному думку про те, що він повинен пишатися своєю спадковістю (П. Загребельний); (Годвінсон:) Скажи ж ти, чого Христос ходив до тих невірних? Чей не за тим, щоб нечисть ідолянську у них і переймати й прищепляти (Леся Українка); Пам'ятник Г. С. Сковороді.. являє собою постать поета на весь зріст, босого, простоволосого, з торбою та свиткою за плечима — вчителя, що йшов сіяти світло знання поміж простий люд (з журналу).