вівериця
ВІВЕ́РИЦЯ¹, і, ж., діал.
Те саме, що ви́ві́рка¹.
Людська душа дрижить, як море, в незручній западині екзистенції. Ще потерпає вівериця битий горіх брати з твоєї руки (В. Стус).
ВІВЕ́РИЦЯ², і, ж., іст.
Найдрібніша давньоруська грошова одиниця; векша.
[Свічкогас:] Їй-богу ж, ні! По-перше, я не п'ю І жодної вівериці не маю (І. Кочерга);
Основою монетної системи була гривня, тобто фунт срібла. Але на практиці гривня дорівнювала півфунтові срібла. Менші одиниці були: ногата, куна, різана і вівериця (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вівериця — -і, ж., зах. Білка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вівериця — І, ж., діал. Білка. Пор. вище вивірка. промайне за крутоярам Мавка, до вівериці руки простягне. ..(ЗД:131); Довжись. Сатаній, як вівериця в коліщаті. (ЧТ:95). Словник поетичної мови Василя Стуса
- вівериця — Вівериця, -ці ж. Бѣлка. Гал. Словник української мови Грінченка