вівсик
ВІ́ВСИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до ове́с.
– Чи дати тобі хлібця, чи вівсика, чи кашки, чи молочка? (І. Франко);
Турчанський повіт, відколи існує, не бачив на своїх нивках твердого зерна, хіба вівсик (А. Чайковський);
У весільних піснях мати посіває молодих на щастя вівсиком (з наук.-попул. літ.).
2. діал. Вівсюг.
Усе поле всіяне вівсиком.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вівсик — ві́всик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вівсик — ВІ́ВСИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до ове́с. — Чи дати тобі хлібця, чи вівсика, чи кашки, чи молочка? (Фр., II, 1950, 396). 2. діал. Вівсюг. Словник української мови в 11 томах
- вівсик — Вівсик, -ка м. = вівсюг. Вх. Зн. 7. Словник української мови Грінченка