відання

ВІ́ДАННЯ, я, с.

1. тільки одн., книжн. Сфера управління, керування або повноваження кого-, чого-небудь.

Хоч Ібрагім вважався головним наглядачем султанських покоїв і хоч Баб-ус-сааде теж належала до його відання, але переступити за четверту браму, .. він не міг так само, як будь-який інший чоловік, окрім самого султана (П. Загребельний);

Внизу я постукав у двері і звістив Охоцькій про перевірку казенних квартир, що підлягають віданню гімназії (Валерій Шевчук);

Верховна Рада України затверджує кількість комітетів, їх назви та предмети відання (з мови документів).

2. заст., рідко. Знання, обізнаність.

Знання не затуманене аж нічим, Відання, що хитань не відає, Справжнє своєю природою (І. Драч).

3. діал. Звістка, повідомлення.

Добре відання.