відбухати
ВІДБУ́ХАТИ, аю, аєш, док.
1. Перестати бу́хати (у 1 знач.).
Відбухали новорічні салюти, розпито останній келих шампанського, і всі з надією дивляться в майбуття (з газ.);
// безос.
Відбухало, відгриміло за селом (із журн.).
2. що, фам. Збудувати що-небудь велике.
На руїнах прадідівських палаців одбухав [Шамрай] будиночок на вісім кімнат (Григорій Тютюнник);
Корупціонери мусять пояснювати, за які такі грошенята вони відбухали собі кількаповерхові будиночки, а їх дружини катаються на новеньких “мерсах” (з газ.).
3. що і без прям. дод., фам. Те саме, що відбу́ти 1.
Десять літ відбухав як “ворог народу”, бо не зумів підірвати цукровий завод перед приходом німців (з мемуарної літ.);
Спати хочеться! Відбухати третю зміну на будівництві в таку ось погоду – це ого-го!.. (із журн.).
Значення в інших словниках
- відбухати — відбу́хати дієслово доконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
- відбухати — -аю, -аєш, док., перех., фам. Збудувати що-небудь велике. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відбухати — СПОРУДИ́ТИ (зробити якусь споруду, збудувати що-небудь, перев. великих розмірів або складне), ВИ́БУДУВАТИ, ВИ́ВЕСТИ, ВИ́ГНАТИ, ЗВЕСТИ́, ВИ́БЕХКАТИ розм., ДВИГОНУ́ТИ розм., ВІДБУ́ХАТИ фам. — Недок. Словник синонімів української мови
- відбухати — ВІДБУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., фам. Збудувати що-небудь велике. На руїнах прадідівських палаців одбухав [Шамрай] будиночок на вісім кімнат (Тют., Вир, 1964, 414). Словник української мови в 11 томах