відбуча
ВІДБУ́ЧА, і, ж., заст.
Повинність.
Хай одбуває одбучі (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відбуча — -і, ж., заст. Повинність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відбуча — ВІДБУ́ЧА, і, ж., заст. Повинність. Хай одбуває одбучі (Мирний, II, 1954, 282). Словник української мови в 11 томах
- відбуча — Відбуча, -чі ж. = відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139. Словник української мови Грінченка