1. Словник української мови у 20 томах

відбушувати

ВІДБУШУВА́ТИ, у́є, док.

1. Закінчити, перестати бушувати (у 1 знач.).

Порив гарячого самуму відбушував. Сахара спить (І. Муратов);

Не встигли відбушувати урагани Чарлі і Френсис, як у Флориді чекають наступного (з газ.);

// безос.

Відбушувало, намело, вляглося (О. Гончар).

2. перен. Пройти, минути (перев. бурхливо, інтенсивно, неспокійно).

Тепер ця боротьба повинна відбушувати в твоєму серці, і тоді виявиться, як ти використаєш свою свободу – собі на благо і на порятунок чи на погибель (із журн.);

Відгриміли виборчі баталії, відбушували пристрасті щодо структурування парламенту (з газ.);

Недавно відбушувала дискусія з проблеми захисту авторських прав (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбушувати — відбушува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відбушувати — -ує, док. Перестати бушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбушувати — ВІДБУШУВА́ТИ, у́є, док. Перестати бушувати. Порив гарячого самуму відбушував. Сахара спить (Мур., Ідуть.., 1951, 29); // безос. Відбушувало, намело, вляглося (Гончар, Земля.., 1947, 90). Словник української мови в 11 томах